Левченко Віктор Олександрович КУЛЬТУРА МОВЛЕННЯ СУЧАСНОЇ МОЛОДІ – АКТУАЛЬНА ПРОБЛЕМА СУСПІЛЬСТВА

автор **Admin** Ср Лют 24, 2016 8:30 am

Віктор Олександрович Левченко
студент електротехнічного факультету, ДВНЗ «Криворізький національний університет», viktor_9810@mail.ru

КУЛЬТУРА МОВЛЕННЯ СУЧАСНОЇ МОЛОДІ – АКТУАЛЬНА ПРОБЛЕМА СУСПІЛЬСТВА

Важливою проблемою нашого суспільства є культура мовлення сучасної молоді. Зазначена тема зацікавила велику кількість видатних учених, які намагаються розв’язати порушене питання. У поданій публікації ми спробуємо знайти вихід із цієї ситуації.
Культура мовлення – це духовне обличчя людини. На сучасному етапі питання культури мовлення особливо гостро постає перед молоддю. Рівень мовної культури сприяє її вихованню як особистості. Сучасна молодь вигадує багато нових слів для більш зручного спілкування між собою, та іноді ці слова спотворюють мову. На сьогодні все рідше й рідше можна зустріти молоду людину, яка вміє висловлювати свою думку, не перекручуючи слова або не користуючись ненормативною лексикою.
Також можна стати свідком того, як спілкується молодь у громадському транспорті. Напевно, їх зовсім не бентежить, що поряд з ними знаходяться люди похилого віку й діти, які не бажають слухати їхні висловлювання з використанням ненормативної лексики.
На жаль, у наш час люди все менше читають книжки та не намагаються вдосконалювати свою культуру мовлення. Серед підлітків дуже актуальна тема використання нецензурної лексики. Вони думають, що, користуючись подібними словами, легше можуть донести свої думки до інших, або цим вони здобувають визнання у своїх однолітків, та цим вони тільки демонструють свою невихованість, неповагу до людей, яким неприємно слухати таку розмову.
Рідна мова закладена в людині генетично. Учені підтверджують геніальний здогад Вільгельма Гумбольдта, висловлений ще у ХVІІІ ст., що мова у вигляді коду існує в нейроклітинах людського мозку й генетично передається від батьків до дітей.
Проблема культури мовлення в сучасному суспільстві є актуальною й суттєвою. Для того, аби показати, що ми поважаємо себе та нашу державу, нам потрібно слідувати різноманітним шляхам удосконалення особистої культури мовлення. Наприклад, дуже важливо й корисно було б для нас виробляти стійкі навички мовленнєвого самоконтролю [2].
Сьогодні проблема культури мовлення набуває дедалі більшого значення. Вона потребує своєчасного розв'язання й залежить як від людей, так і від держави. Наша державна мова – українська. І це не лише наше минуле, це наше майбутнє. Уважне ставлення держави до молодого покоління, до його мовленнєвої культури – запорука кращого майбутнього. Рідна мова для кожного народу – єдина, неповторна. Такої в світі більше нема і не буде. Мовна неграмотність, невміння написати елементарний текст, перекласти його з української мови на російську чи навпаки чомусь перестали сприйматися як недолік [1].
Яскравими прикладами мовної майстерності можуть слугувати художні твори видатних українських письменників. Через твори художньої літератури ми вивчаємо менталітет українців, характерними рисами яких є честь, справедливість, патріотизм, совісність, шанобливість, повага до праці й людей праці, до матері, жінки-берегині, а також милосердя, доброта, співчуття до людського горя, бережливе ставлення до природи, землі-годувальниці, господарність, скромність, безкорисливість, мир і злагода між людьми.
Культура мовлення зобов’язує нашого сучасника бути уважним до вибору форми такого висловлювання, щоб виявити до когось і викликати до себе чиюсь довіру, щоб не образити, не принизити як чиюсь, так і свою гідність. Але культура мовлення деяких студентів у молодіжному середовищі дещо відрізняється від їх же мовлення в аудиторіях. Як не прикро, але більшості студентів подобається вживати словесний бруд, яким вони хочуть привернути до себе увагу.
Розмовляючи між собою, студенти часто використовують сленгізми, наприклад: рвати когті (піти, втекти), здати на шару (про іспит чи залік), ганяти понти (поводитися з викликом), пробити на ушняк (задуматися), блін, не грузи мене, мені це по барабану тощо. Поширення сленгу серед молоді самі студенти пояснюють тим, що саме мова арго допомагає їм яскравіше висловити свій емоційно-експресивний стан.
Правильно й чисто говорити рідною мовою може кожний, аби тільки було бажання. Це не є перевагою вчених-лінгвістів, письменників або вчителів-словесників. Це не тільки ознака, а й обов’язок кожної культурної людини. Культурними у нас мусять бути всі, незалежно від того, працює людина розумово чи фізично [3].
Отже, молодь втрачає не тільки мовне, національне, а й людське обличчя. Тому збереження мовної стійкості у сучасному молодіжному комунікативному просторі дуже важливе.
Список використаних джерел
1. Біляєв О. М. Культура мовлення вчителя-словесника / О. М. Біляєв // Дивослово. – 1995. – № 8. – С. 37–42.
2. Пономарів О. Культура слова: Мовностилістичні поради : навчальний посібник / Пономарів О. – 2-ге вид., стереотип. – К. : Либідь, 2001. – С. 240.
3. Савич Л.П. Культура мовлення вчителя: аналіз наукових розвідок / Л. П. Савич, О. М. Біляєв // Проблеми підготовки сучасного вчителя. – 2010. – № 2. – С.38.