Крамський Андрій Миколайович КУЛЬТУРА МОВЛЕННЯ МОЛОДОГО СПЕЦІАЛІСТА – ГОЛОВНА ОЗНАКА ЙОГО ОСВІЧЕНОСТІ

автор **Admin** Ср Лют 24, 2016 8:27 am

Андрій Миколайович Крамський
студент механіко-машинобудівного факультету ДВНЗ «Криворізький національний університет», kramskoy1910@mail.ru

КУЛЬТУРА МОВЛЕННЯ МОЛОДОГО СПЕЦІАЛІСТА – ГОЛОВНА ОЗНАКА ЙОГО ОСВІЧЕНОСТІ

Мова є неоціненним духовним багатством, у якому народ живе, передає з покоління в покоління свою мудрість і славу, культуру й традиції. Вона є засобом і матеріалом формування та становлення особистості людини, її інтелекту, волі, почуттів, є формою буття. Як безперервний процес пізнання світу, його освоєння людиною, мова є засобом спілкування, збереження й передачі знань, взаємного розуміння. Вона сприяє виявленню та задоволенню матеріальних та духовних потреб людей, об'єднує їх у суспільство для досягнення матеріального благополуччя та щонайвищих духовних цінностей. Мова та професія – це дві важливі суспільні категорії, що визначають глибину пізнання світу, оволодіння набутками цивілізації, рівень мовленнєвої культури.
Оволодіння основами будь-якої професії розпочинається із засвоєння певної суми загальних і професійних знань, а також оволодіння основними способами розв'язання професійних завдань, тобто оволодіння мовою професійного спілкування. Культура мовлення тісно пов'язана й з культурою мислення. Якщо у людини немає логічної думки, якщо вона говорить про те, чого не розуміє або не знає, тоді й мовлення в неї плутане, беззмістовне, захаращене зайвими словами [1].
У культурі мовлення молодого фахівця особливе значення має знання норм: в області вимови, словотворення, слововживання, формоутворення, поєднання слів і їх зв'язку в реченні. Мова не може вважатися культурною, якщо автор не дотримується вимог етики мовного контакту, не поважає свого співрозмовника.
Культура мови молодого фахівця неможлива також без дотримання законів логіки, без знання психології та етики комунікації.
Буває, що мовець прекрасно знає правила і норми літературної мови, непогано обирає слова, володіє орфографією і пунктуацією, але слухати його важко, оскільки дуже важливо також оволодіння механізмами вибору слів і їх граматичними зв'язками, тобто семантико-граматичним структуруванням мови [3].
У мовленні молодого фахівця важлива також мова рухів: жести, пози, міміка, пантоміма. Майбутньому фахівцю потрібно знати, що в літературній мові зосереджені найкращі за задумом - оптимальні засоби вираження думок і емоцій, позначення понять, пов'язаних з діяльністю високоосвічених людей, авторів письмових творів. Формуючись у письмовій сфері культури, літературна мова надає нормалізуючий вплив і на стихію усного мовлення, розмовну мову [2].
Знати мову професії означає: уміти мислити, знати логіку побудови висловлювання, знати мову фаху, термінології, розуміти інформацію, встановлювати комунікативні зв’язки, володіти культурою спілкування та вираження думки, володіти нормами усної та писемної літературної мови, уміти укладати фахову документацію.
Отже, культура мовлення – це частка загальної професійної культури молодого спеціаліста, а її відсутність – свідчення бездуховності й безграмотності людини. Мистецтво спілкування завжди вважалося органічною складовою професіоналізму ділової людини, спеціаліста нового типу, який повинен мати нестандартний погляд на речі, відзначатися високою етикою у спілкування, гнучко розподіляти обов’язки, володіти харизматичним вмінням подобатися людям, надихати їх, вести за собою не силою наказу, а силою аргументів переконуючого слова.
Список використаних джерел
1. Русанівський В.М. Культура української мови / Русанівський В.М. - К.: Либідь , 1990. – 302 с.
2. Учіться висловлюватися / Білоусенко П. І., Арешенков Ю. О., Віняр Г. М. [та ін.] . – К. : Рад. школа, 1990 . – 126 с.
3. Культура фахового мовлення: навчальний посібник / за ред. Н. Д. Бабич. – Чернівці: Книги – 21, 2006. – 496 с.