Гриценко Ольга Віталіївна КУЛЬТУРА ЛЮДСЬКОГО СПІЛКУВАННЯ – ЧАСТКА ЗАГАЛЬНОЇ МОРАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ ОСОБИСТОСТІ

автор **Admin** Ср Лют 24, 2016 7:39 am

Ольга Віталіївна Гриценко
студентка електротехнічного факультету, ДВНЗ «Криворізький національний університет», Gritsenkoo@mail.ua

КУЛЬТУРА ЛЮДСЬКОГО СПІЛКУВАННЯ – ЧАСТКА ЗАГАЛЬНОЇ МОРАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ ОСОБИСТОСТІ

Мова людини в її сучасному вигляді з'явилася не відразу, а пройшла тривалий історичний шлях. Вона виникла з потреби древніх людей сказати щось один одному ще на зорі людського суспільства.
Спілкування між людьми – найважливіша ознака саме людського існування. Без нього неможливі діяльність, формування й засвоєння духовних цінностей, формування та розвиток особистості. Спілкування супроводжує всі ці процеси, сприяє їх здійсненню. Воно багатогранне насамперед тому, що реалізується на різних рівнях: спілкуватися можуть країни й народи, колективи та окремі особистості, відповідно до цього і взаємодія між сторонами в цьому процесі буде різна за своєю соціальною значущістю.
Спілкуючись, люди разом обробляють землю, будують державу, створюють свою історію, духовні цінності, формують культуру, складовою частиною якої є культура спілкування.
Культура спілкування – це форма життєдіяльності індивіда, рівень психічного розвитку людини. Проте, чому ж іноді після спілкування псується настрій, навіть погіршується фізичний стан? Чому ж тоді начебто на рівному місці виникає конфлікт, ми стаємо збудженими, знервованими, навіть агресивними? Чому намагаємося нав'язати співрозмовникові свою точку зору з приводу теми розмови, не вникаємо в доводи, які наводить наш співрозмовник, попросту його не слухаємо? Чому, прагнучи змусити всіх оточуючих погодитися з нашим поглядом на речі, нехтуємо мовним етикетом, перестаємо стежити за власними словами? Чому в Інтернеті ми спілкуємося, іноді не звертаючи уваги на помилки, спотворюємо слова? Тому що спілкування відбувається на низькому рівні, багатьом не вистачає культури мови. Людина ж повинна виховувати в собі вміння спілкуватись тактовно, грамотно, вона прагне бути особистістю, громадянином. Культура спілкування повинна бути не тільки в знаннях, а й у здатності розуміти іншу людину. Вона проявляється в тисячі й тисячі дрібниць: в умінні шанобливо сперечатися, поводитися скромно за столом, в умінні непомітно допомогти іншій людині. За правилами культури спілкування, категорично заборонено чинити тиск на співрозмовника. Крім того, що нав'язувати свою думку – дуже некрасиво, це ще й неефективно. Ваша манера поведінки, швидше за все, викличе захисну реакцію партнера, і тоді розмова в кращому випадку просто не складеться. Культура людського спілкування - це частка загальної моральної культури особистості. Відсутність культури спілкування – свідчення бездуховності, втрати всього людського, опускання до рівня тваринного існування.
Важливим етапом розвитку культурного спілкування є спілкування в процесі праці. У своїй трудовій діяльності люди впливають на природу, один на одного. Виховання культури таких взаємодій дуже важливе, так як вони складають виробництво відносин - «оброблення людей людьми». Контактуючи, люди пізнають себе в духовному та емоційному аспектах, визнають потребу в психологічному захисті, знаходять нову інформацію, ідеї, духовні цінності, допомогу для культурного спілкування.
Важливим аспектом культури спілкування є державна політика. Підвищення культури спілкування повинне стверджувати нетерпимість до фактів безкультур'я. Нецензурна лайка в громадському місці повинні бути неприпустимі й каратися. Держава повинна захищати культуру мовної політики, оскільки її метою може бути тільки мова, як вища форма спілкування між людьми.
Освічена частина населення повинна вести боротьбу за грамотність мови. Популярні словники української мови – один із етапів розвитку культури мовлення. Наприклад, словник О.О. Потебні став настільною книгою багатьох людей для грамотного спілкування.
Не менш важливим етапом розвитку культурного спілкування є вміння грамотно висловлюватися. Чеський лінгвіст К. Гаузенбласт пише: «Немає нічого парадоксального в тому, що один здатний говорити на ту ж саму тему не літературною мовою й виглядати більш культурно, ніж інший, що говорить на літературній мові.
Один із етапів культури спілкування є етичний. Існують етичні норми поведінки. Вони стосуються багатьох моментів спілкування: у першу чергу звернення на "ти" і "ви", вибору повного або скороченого імені (Петя чи Петро Іванович), вибору звертань (громадянин, пан та інші), вибору способів привітань чи прощань («добрий день» або «привіт»).
Культура спілкування – необхідна передумова існування людини в суспільстві. Людина, спілкуючись, живе, працює, задовольняє свої матеріальні й духовні потреби. Тільки завдяки культурному спілкуванню люди самостверджуються, самореалізовуються, взаємодіють один з одним.
Культура людського спілкування – духовна культура нації. Спілкування формує, об'єднує покоління, оновлює національну культуру, мову, ставить нашу державу на відповідне місце в світі.
Список використаних джерел
1. Пентилюк М.І. Ділове спілкування та культура мовлення: навчальний посібник / Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. – К.: Центр навчальної літератури, 2010. – С. 120.
2. Винокур Г.О. Культура мови / Винокур Г.О. – М.: Федерація, 1999. – 336 с.