Токаленко Зоя Василівна МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ ПСИХОЛОГІІ В ВИЩОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ. З ДОСВІДУ РОБОТИ

автор **Admin** Вт Лют 23, 2016 11:11 am

Зоя Василівна Токаленко
викладач Брацлавського агроекономічного коледжу Вінницького національного аграрного університету,
tokalenkozoya@ukr.net

МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ ПСИХОЛОГІІ В ВИЩОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ. З ДОСВІДУ РОБОТИ

Інтерес до психології як до науки про людину, її внутрішній світ, особистісні особливості та проблеми взаємозв’язку із зовнішнім середовищем спонукав включити дисципліну «Психологія» в усі освітні програми не тільки вищих навчальних закладів, а й середніх спеціальних, у шкільну освіту, в програми підвищення кваліфікації і т.д. Зрозуміло, обсяг і зміст курсу «Психологія» у вузах, на курсах і в школах принципово відрізняються тай і процес навчання розуміється по-різному, але розглядають його як форму взаємодії педагога і вихованця, як процес оволодіння діями, або як одну з форм пізнавальної діяльності.
Методика викладання психології в вищих навчальних закладах вирішує завдання навчання, виховання, розвитку та формування психологічної культури майбутнього спеціаліста.. Перш за все, визначається мета навчання. Без ясної і чіткої мети неможливо вирішувати інші дидактичні завдання. Якщо недавно метою викладання будь-якої дисципліни вважалося оволодіння студентами необхідними теоретичними та практичними знаннями і навичками, то останнім часом, у зв’язку з розвитком наук і збільшенням необхідного обсягу знань, важливішим стає дати вихованцям правильний напрям, теоретичну основу для самостійного вивчення предмета. І тут виникає питання: який обсяг знань необхідно дати студентові для його подальшого самостійного занурення в дисципліну на різних етапах підготовки?
У сучасній педагогічній практиці існує три групи основних методів викладання психології: програмний, проблемний та інтерактивний.
Програмне навчання – найдавніший традиційний спосіб, де відповідно до предмета вивчення створюється програма, встановлюється мета, завдання та дидактичні способи подачі знань, а також форми їх контролю.
Проблемне навчання передбачає моделювання різних проблемних ситуацій, в яких може опинитися особистість студента. Тут осягнення знань відбувається через зріз цієї проблеми, зсередини, під час пошуку способів її вирішення.
Інноваційні технології можуть включати в себе активні методи навчання і введення в процес утворення дистанційних технологій навчання. Плюс використання наочності і творчого підходу в навчанні.
Під час вивчення дисципліни немало важливо методично правильно організувати самостійну роботу студентів. До неї можна віднести: самостійну роботу студентів під час основних аудиторних занять (лекцій, семінарів, практичних робіт); самостійну роботу студентів під контролем викладача у формі консультацій, заліків, іспитів; позааудиторна самостійна робота при виконанні завдань навчального і творчого характеру.
Можна виділити наступні етапи самостійної роботи: підготовчий - включає в себе визначення цілей, планування, підготовка методичного забезпечення; основний - реалізація програми, використання прийомів пошуку інформації, засвоєння, переробка, застосування, передача знань, фіксування результатів, самоорганізація процесу роботи; заключний - оцінка значимості та аналіз результатів, їх систематизація, оцінка та висновки про результати праці.
Індивідуальна творчо - пошукова робота – це робота студента, що виконується ним самостійно, опираючись на знання отримані протягом аудиторних занять та під час самостійної роботи, а також використовуючи додаткову інформацію. Метою даної роботи є вміння висловити власні думки на папері, набуття навичок з написання пошукових робіт та опрацювання літератури.
Традиційно залишається лекційно – семінарські заняття. Лекція це – форма навчання, що дає змогу студентам отримати додаткову інформацію з досліджуваної тематики. Робота на лекціях передбачає зв’язок, що можна висвітлити схемою “лектор - студент - лектор”. На лекцію виносяться широкі питання з програми курсу, які дають основу для вивчення та розкривають зміст теми.
Завданням лекції є структуризація знань студента, вироблення розуміння положень теми. Ініціатором роботи на лекції є саме лектор, який структурує і контролює процес подачі інформації слухачам. Студенти є активними учасниками лекційного заняття.
Завданням семінарського заняття є поглиблення знань з конкретних питань та отримання практичних навичок з їхнього використання. Робота на семінарі проводиться за схемою “студент– викладач – студент”. Ініціатива роботи на семінарі, на відміну від лекції, іде від студентів. Саме студенти визначають які питання потребують глибшого вивчення. А викладач формує, на основі програми курсу та власного досвіду, тільки орієнтовне коло питань для обговорення на занятті.
Немало важливу роль в кращому засвоєні знань з психології відіграють вчасно проведені консультації з студентами. Консультації проводяться викладачем періодично у визначений, зручний для студентів час. Викладач консультує як групи студентів, так і кожного студента індивідуально. Вони не є обов’язковими для відвідування. Проводяться з метою роз’яснення викладачем незрозумілих для студентів моментів. На консультації студент має можливість персонально обговорити з викладачем питання, які його цікавлять. Викладач коригує роботу студента і направляє у потрібному напрямку.
Активні методи дозволяють зануритися в дисципліну і будувати процес засвоєння знань через створення міжособистісного спілкування .
При вивчені дисципліни використовуємо метод структур навчальних ситуацій по В.Я. Ляудис. Зміст навчального предмета структурований з метою його засвоєння, характер структурування цього змісту формує у студентів різні види пізнавальної діяльності. Процедури, що організують процес засвоєння змісту знань, передбачає перехід від одного рівня і етапу засвоєння до іншого, що надає послідовності та логічності.
В роботі використовуємо таксономію навчальних завдань Д.Толінгерової. Завдання розділені на п'ять класифікаційних груп згідно з їхніми когнітивними характеристиками. Першу групу складають завдання, що вимагають сприйняття і відтворення знань; другу - простих розумових дій (опис і систематизація фактів); третю - завдання на розумові операції (аргументація, пояснення); четверту - завдання, які передбачають певних мовних висловлювань для вираження продуктивного розумового акту - реферат,твір, оригінальний науковий текст; п'яту - завдання на продуктивне і творче мислення (рішення проблем). Усередині кожної групи виділено підгрупи завдань, які нумеруються і утворюють тим самим характеристику повного набору завдань. Для того щоб скористатися цією таксономією з метою проектування навчальних задач, потрібно виконати особливу технологічну процедуру - таксацію. Вона передбачає вибір завдань з усіх п'яти груп на підставі визначення рівня вимог навчальної задачі до операційного складу пізнавальної діяльності студентів. Ця процедура необхідна для педагога, який проводить заняття - проект.
Психологія людини – предмет складний і багатогранний. Безліч наукових теорій і поглядів на численні проблеми позначені в ній, дуже суперечливо тлумачаться і пояснюються різними науковими школами і напрямами. Крім того, інтерес до психології як до науки викликаний прагненням студента пізнати самого себе, мати можливість за допомогою отриманих знань спроектувати свою поведінку, свою успішну взаємодію в соціумі. Це, безперечно, має враховуватися при викладанні даної дисципліни. При цьому словесні прийоми (лекційні заняття) поєднуються з наочними методами – переглядом відеозаписів, використанням інтернет-ресурсів. Але перш за все, методика викладання психології повинна спиратися на практичні інноваційні методи навчання, коли студенти стають активними дійовими особами навчального процесу. Студенти розуміють, що професійні вміння будь якого спеціаліста значною мірою залежатиме від наявності у нього системи психологічних знань, у вмінні повсякденного застосування в своїй життєдіяльності. Майбутній спеціаліст повинен уміти практично використовувати психологію для вирішення будь-яких проблем.
Для ефективного засвоєння психології необхідне чітке структурування навчального матеріалу і його логічно-послідовне розгортання у процесі викладання. При цьому систематизація основних понять психології дає змогу студенту у результаті засвоєння скласти повне уявлення про зміст навчальної дисципліни.
Практика викладання психології засвідчує, що глибоке засвоєння психологічних знань неможливе без постійної самостійної роботи над літературними джерелам, без оволодіння вміннями й навичками ефективного спілкування з людьми, методами психологічного спостереження й проведення психологічних експериментів, доречно такі експеременти проводити вивчаючи тему «Психічні процеси».
Велике значення для успішної навчальної діяльності студентів має планування самостійної роботи у часі: на навчальний рік, семестр, майбутній тиждень - і вміння організувати свою навчальну працю так, щоб кожного навчального року досягати високої ефективності за найменшої втрати часу.
У науковій літературі широко відоме положення про те, що перетворення структури веде до істотної перебудови функцій системи, якісної зміни її ефективності.
Педагоги-науковці досліджують структуру системи форм організації навчання як відбиття єдності стійких об’єктних взаємозв'язків у навчальному процесі. Аналізом психологічних досліджень встановлено наявність аналогічності структури спілкування із структурою навчання, оскільки остання є не чим іншим як спілкуванням, у процесі якого відбувається педагогічне спрямування пізнання, засвоєння суспільно-історичного досвіду, репродукування, оволодіння тією чи іншою конкретною діяльністю.
На підставі викладених вище позицій, визначимо організаційну структуру та організаційно-методичні форми роботи навчання з дисципліни як діалектичний взаємозв'язок її елементів, що в цьому випадку виступають варіантами певного рівня стійкості взаємодій між студентами і викладачами у процесі спільної діяльності
Під кутом зору зазначеного підходу можемо виокремити такі чотири основні й визначальні варіанти взаємодій структури системи організації навчання, а саме:
а) групова;
б) взаємодія динамічних пар (попарна);
в) самостійна робота.
Групова взаємодія у системі викладач-студенті, студент-студенті характерна для фронтального навчання, коли інформація виходить від одного, а решта її сприймають. При цьому характер взаємодії зберігається як у процесі загальної роботи всієї навчальної групи, так і у сумісній диференційованій роботі у відокремлених підгрупах. Цьому варіанту взаємодії відповідають такі організаційні форми навчання: лекції, семінари, різного роду практикуми, захист випускних робіт.
Попарна взаємодія у системі викладач-студент характерна для індивідуального навчання. Йому відповідають такі організаційні форми навчання: індивідуальні консультації різних видів, співбесіди, заліки, іспити та ін.
Взаємодія динамічних пар відбувається у системі попарних сполучень сумісної роботи студентів, тобто взаємонавчання, що є також надто суттєвим для. Головною відмінною ознакою такої організації навчання є можливість колективу навчати кожного свого члена і активна участь кожного у навчанні колективу. Заняття, де студенти, працюючи попарно, оперативно обмінюються інформацією. Робота динамічними парами ефективніша, ніж групою, оскільки у першому випадку студенті мають змогу проявити вибірковий інтерес до всього поданого на занятті інформування.
В роботі використовуємо цікаві ігрові методи, ефективний спосіб перевірки та оцінки знань Найбільш доцільним є використання методу спостереження методу при викладанні тем «Методи психології» або «Спілкування», але, залежно від змісту курсу, об’єкт та завдання дослідження можуть змінюватися. Студентам пропонується завдання провести спостереження (протягом 10–30 хв) за поведінкою юнака (чи дівчини) в умовах його (її) спілкування з особою протилежної статі і зробити висновок про особливості ставлення цієї людини до свого співрозмовника.
Метод кросворду досить зручний і для оцінювання знань студентів, і для підготовки їх до інтерактивних форм навчання. Зазвичай цей метод використовують на першому семінарському занятті. Більшості викладачів знайома ситуація поганої підготовки студентів до першого семінарського заняття. Причиною цього є як початок семестру, так і адаптація до дисципліни. Метод кросворду дає змогу виокремити із загальної маси студентів, які готові до заняття, а також перейти від пасивних форм навчання до інтерактивних. На першому етапі студентам пропонується самостійно, не користуючись книжками чи конспектами, заповнити кросворд.
На послідуючих семінарах пропонуємо письмову роботу зі взаємним рецензуванням. Цей вид оцінювання також належить до універсальних, але за своїми ознаками він один із найбільш формалізованих, тому його можна використати під час підсумкового оцінювання знань студентів. Студенти діляться на два (або більше) варіанти і пишуть контрольну роботу відповідно до свого варіанта. Після написання роботи студенти обмінюються і рецензують роботи один одного. На наступному етапі роботи автор читає рецензію і доопрацьовує свою відповідь. Після закінчення доопрацювання рецензент дивиться правки, виставляє оцінку, ставить підпис і здає роботу. У результаті такої контрольної роботи можна оцінити глибину знань студентів за кількома темами, що підвищує об’єктивність оцінювання.
Запропонований перелік форм роботи з студентами на заняттях та позаурочній роботі, на нашу думку, є далеко не повним. До форм, які не вдалося розкрити у зв’язку з обмеженням обсягів публікації, належать: кейс-метод (аналіз конкретних випадків), метод проектів, особливості використання дебатів як форми оцінювання знань студентів, «мозковий штурм», рольові та ситуативні ігри тощо.
Список літератури .
1.Бадмаев Б.Ц. Методика викладання психології:Учеб.-метод. Посібник для викладачів і аспірантів вузів. – М.: Гуманит. вид. Центр ВЛАДОС,1999. – 304
2 Нечаєв М.М. Психолого-педагогические аспекти підготовки фахівців у вузі. – М., 1985. – 112 .
3. Карандашев В.М. Методика викладання психології: Навчальний посібник. Спб.: Пітер, 2007.