Романішина Олена Володимирівна ОСОБЛИВОСТІ ВИКЛАДАННЯ АКУШЕРСТВА ТА ГІНЕКОЛОГІЇ В МЕДИЧНОМУ КОЛЕДЖІ

автор **Admin** Ср Лют 24, 2016 8:43 am

Олена Володимирівна Романішина
викладач акушерства та гінекології, викладач вищої категорії,
Ківерцівський медичний коледж, veneziaa43@gmail.com

ОСОБЛИВОСТІ ВИКЛАДАННЯ АКУШЕРСТВА ТА ГІНЕКОЛОГІЇ В МЕДИЧНОМУ КОЛЕДЖІ

Глибокі зміни, що відбулися в нашій країні, стосуються усіх галузей життя суспільства, зокрема й системи освіти, що виявилася неспроможною розв’язати багато проблем, спричинених сучасними соціально - економічними вимогами. Метою професійної підготовки нині є формування компетентних фахівців, які можуть максимально втілювати свій потенціал у певній галузі трудової діяльності. Водночас зміни, що відбуваються в соціальному, політичному, духовному та економічному житті нашої країни, активізують потребу в фахівцях, здатних свідомо визначати стиль свого життя, відповідати за результати власних вчинків, чітко виробляти напрями розвитку та вдосконалення [2].
Виконання провідних завдань, що виникають на сучасному етапі соціально-економічного розвитку нашої країни, потребує якісної модернізації системи професійної підготовки фахівців у медичних навчальних закладах І–ІІ рівнів акредитації. Це вимагає від педагогів осучаснення змістового компонента процесу навчання, забезпечення готовності майбутніх молодших спеціалістів до постійного самовдосконалення, підвищення рівня їхньої професійної та загальної культури, освоєння викладачами й студентами сучасних методів і засобів навчальної діяльності, підвищення якості підготовки медичного працівника [3].
Провідною метою підготовки молодшого медичного спеціаліста є формування фахівця нового зразка, в центрі професійної діяльності якого є особистість з її особливостями, індивідуальним станом здоровʼя та внутрішніми потенційними можливостями до адаптації; фахівця, діяльність якого зосереджена на творчу, діалогічну, емпатійну взаємодію з пацієнтом, на активізацію потенційних можливостей особистості, поліпшення і гармонізацію індивідуальних компенсаторних резервів; фахівця, спроможного ефективно здійснювати належний догляд за хворими, встановлювати попередній діагноз, визначати проблеми пацієнта, виконувати призначення лікаря в амбулаторних і стаціонарних умовах, в умовах сім’ї, в освітніх закладах [1].
Сьогодення диктує нам свої вимоги високого рівня освіти, який передбачає створення умов для розвитку й самореалізації особистості. Найбільша ефективність навчального процесу досягається в умовах активізації пізнавальної діяльності студентів, спрямованості процесу організації їхнього навчання, удосконалення форм контролю отриманих в процесі навчання знань.
Викладання акушерських дисциплін має свої особливості. Сучасний розвиток акушерства змінює уявлення про такі основні положення дисциплін хірургічного профілю, як асептика та антисептика, санітарно -протиепідемічний режим, догляд за швами. Велике значення при викладанні акушерських дисциплін надається профілактиці патологічних станів, виховання свідомого ставлення до здоров’я.
Підготовка і проведення теоретичних, практичних занять, самостійної позааудиторної роботи студентів при вивченні акушерства та гінекології передбачає використання традиційних та інноваційних методів викладання. При застосуванні традиційних методів як джерело інформації використовуються основна та додаткова медична література, клінічні протоколи з фахових дисциплін, манекени та фантоми, алгоритми практичних навичок та ситуаційні задачі. При їх використанні студенти набувають потрібних знань, умінь та впевненості в своїх силах, що в подальшому дасть можливість ефективно спілкуватись та удосконалювати навички біля ліжка пацієнтки. Як інноваційні джерела інформації при вивченні дисциплін використовуються публікації та відеофільми з інтернет -ресурсів, учбові відеофільми, що дає можливість максимально наблизити до студента певні клінічні ситуації, етапи надання невідкладної допомоги та оперативних втручань.
Сучаcний розвиток техніки дозволив зробити великий крок, що дало можливість на всіх рівнях застосовувати наочність викладання. При цьому, застосування інноваційних технологій, активних та інтерактивних методів навчання стало необхідним, доцільним та обґрунтованим. Такі заняття мають не тільки теоретичну і практичну цінність, а й значно активізують самостійну діяльність студентів, сприяють розвитку їх творчих здібностей, умінню самостійно здобувати знання й розв’язувати проблеми, критично ставитися до своїх вмінь та можливостей.
Для забезпечення формування у студентів професійних навичок та вмінь в практичних кабінетах створено умови для практичного тренінгу. Використання медичного інструментарію, сучасних муляжів та манекенів, алгоритмів практичних навичок та вмінь, які розроблені з використанням клінічних протоколів, адаптованих для навчання середнього медичного персоналу, при вивченні предметів в до клінічних кабінетах, дає можливість повноцінно опанувати навчальні цілі та завдання. При вивченні та опануванні практичних навичок використовуються групових методів навчання: робота в парах, кооперативне навчання та роботу в трійках. Парна робота вимагає обміну думками і дозволяє швидше дійти висновку у вирішені поставлених цілей, застосовувати елементи самоконтролю та самонавчання. Неабиякий інтерес у студентів викликають пізнавальні ділові ігри, тижні акушерства.
Практичні заняття проходять не тільки у кабінетах доклінічної практики, а і на практичній базі (ЦРЛ). Великий інтерес при вивченні акушерства та гінекології серед студентів викликає безпосередній контакт з пацієнтками, освоєння та закріплення умінь біля ліжка вагітної , роділлі чи породіллі. Важливою складовою підготовки студентів є опанування практичних навичок у взаємодії з пацієнтами – студент повинен відпрацювати та закріпити уміння зібрати паспортні дані, скарги, анамнез захворювання та життя, акушерсько-гінекологічний анамнез, провести основне акушерське дослідження (виміряти розміри тазу, провести прийоми Леопольда, вислухати серцебиття плоду, виміряти ВДМ та ОЖ, визначити розміри тазу, гадану масу плоду та ін.), оформити медичну документацію, визначити попередній діагноз, принципи первинної та вторинної профілактики, а також діагностувати невідкладні стани та надати невідкладну допомогу при загрозливих станах в акушерстві і гінекології. В нашій державі студент поки ще має можливість безпосередньо спілкуватись з пацієнтами, опрацьовувати практичні навички, аналізувати клінічну картину захворювання біля ліжка хворого, що є надзвичайно необхідним та важливим чинником у підготовці середнього медичного працівника.
Основними проблемами, що виникають при безпосередньому контакті студента з вагітною чи роділлею є:
1. Психоемоційні особливості вагітної та роділлі.
2. Небажання пацієнтки спілкуватись зі сторонніми (студентами).
3. Присутність партнера на пологах.
4. Дотримання етики та деонтології.
Ці проблеми вдається усунути бесідами з пацієнтками у позитивно-емоційному руслі, налаштування їх на особливі та, часом, неповторні моменти у спілкуванні зі студентською молоддю. Майбутні медики, у свою чергу, при взаємодії з пацієнтками та їх родичами, навчаються не тільки фізичному контакту, а й важливим особливостям психологічно-деонтологічного спілкування з вагітними, роділлями, гінекологічними хворими.
При вивченні акушерства та гінекології застосовуються методи навчання залежно від типу пізнавальної діяльності та методи стимулювання інтересу до навчання. Неабиякий інтерес у студентів викликають пізнавальні ділові ігри, тижні акушерства, конференції, семінари.
Завданням викладача медичного коледжу є не тільки засвоєння студентами теоретичних знань, які були отримані на лекційних заняття, та опанування практичних навичок та вмінь, а й формування у майбутніх спеціалістів відповідальності, здатності до постійного самостійного навчання, без якого неможливе фахове становлення та професійний ріст медичного працівника будь-якої ланки.
Одним із пріоритетних напрямків викладання акушерських дисциплін є сприяння творчому та всебічному розвитку особистості, що дасть можливість студентам швидко адаптуватись до практичної діяльності на робочому місці, аналітично мислити та використовувати набуті знання, самостійно розширювати та поглиблювати свої знання, бути конкурентоздатними на сучасному професійному ринку.
Список використаних джерел
1. Бабич М. Я. Формування професійних якостей майбутнього молодшого медичного спеціаліста як психологічна проблема / М. Я. Бабич // Актуальні питання теорії та практики психолого-педагогічної підготовки фахівців за соціономічним профілем : матеріали наук.- практ. конф. – Хмельницький : ХНУ, 2011. – с. 102‒103.
2. Данюк М. І. Організація навчально-виховного процесу підготовки медичних сестер на засадах гуманної педагогіки / М. І. Данюк // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання у 200 підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми : зб. наук. пр. / редкол.: І. А. Зязюн (голова) та ін. – К.; Вінниця : ТОВ фірма «Планер», 2014. – Вип. 39. ‒ с. 195‒200.
3. Копетчук В. А. Професійна спрямованість навчання предметів природничо-математичного циклу в медичному коледжі : дис. ... канд. пед. наук : спец. 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти» / Копетчук Валентина Анатоліївна ; Ін-т педагогіки АПН України. – К., 2009. – 198 с.