Онищенко Ірина Володимирівна ОСОБЛИВОСТІ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО СЕРЕДОВИЩА ЯК КОМПОНЕНТА ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ

автор **Admin** Ср Лют 24, 2016 8:36 am

Ірина Володимирівна Онищенко
кандидат філологічних наук, доцент кафедри теорії і практики початкової освіти, доцент, Криворізький національний університет, irina_onischenko@ukr.net

ОСОБЛИВОСТІ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО СЕРЕДОВИЩА ЯК КОМПОНЕНТА ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ

В умовах інформатизації суспільства перед вищою освітою стоїть важливе завдання – підготувати майбутнього фахівця до компетентного виконання своїх професійних функцій, до життя в інформаційному суспільстві. Метою інформатизації вищої освіти є розвиток інтелектуального потенціалу майбутніх спеціалістів, удосконалення форм і змісту навчального процесу, впровадження комп’ютерних методів навчання та тестування, що сприятиме вирішенню проблем освіти на вищому рівні з урахуванням світових вимог.
Українська держава потрібує конкурентоспроможних фахівців, здатних до творчої праці, нестандартного розв’язання проблем, спеціалістів, обізнаних з інноваційними напрямами професійної діяльності, сучасними інформаційними технологіями, новими шляхами здобуття знань й способами ефективного використання отриманої інформації.
Важливим завданням підготовки майбутніх фахівців відповідно до вимог Болонського процесу є формування у студентів інформатичної компетентності, інформаційно-комунікаційної культури, умінь керувати інформаційними потоками, володіння основними прийомами роботи в мережі Інтернет, ефективного використання Інтернет-ресурсів, усвідомленої потреби в постійному професійному саморозвитку й самовдосконаленні.
Підвищення якості підготовки фахівців до рівня, досягнутого в розвинутих європейських країнах, вимагає функціонування у ВНЗ інформаційного середовища. Інформаційне середовище кардинально змінює систему вищої освіти, зокрема сприяє переорієнтації навчально-виховного процесу з суто репродуктивних механізмів мислення на заохочення творчої активності студентів.
Поняття інформаційного середовища, його сутність, структура, функції, роль у професійній підготовці майбутнього фахівця були предметом дослідження таких учених, як Ю. Атаманчук, О. Андрєєв, Т. Білоочко, В. Биков, Н. Воропай, Г. Гордійчук, Р. Гуревич, А. Гуржій, В. Денисенко, С. Дяченко, М. Жукова, Р. Гіляревський, Н. Гіченко, М. Кадемія, Ю. Караван, Н. Карпович, Д. Касаткін, А. Коломієць, С. Лещук, С. Ляшенко, Н. Олефіренко, Г. Омельяненко, Л. Петухова, С. Семеріков, О. Співаковський, В. Татауров, Н. Тимофєєва, Т. Фадєєва, О. Щолок, О. Ярошинська, С. Яшанов та ін.
На наше переконання, підвищенню якості професійної підготовки фахівців, конкурентоспроможних на ринку праці та здатних до компетентної і ефективної діяльності на рівні європейських і світових стандартів, сприяє побудова інформаційно-комунікаційного педагогічного середовища.
Сутність поняття «інформаційно-комунікаційне педагогічне середовище» було розкрито та обґрунтовано професором Л. Петуховою. Дослідниця трактує дане середовище як «здатну до саморозвитку системно організовану сукупність засобів передачі даних, інформаційних ресурсів, протоколів взаємодії, апаратно-програмного та організаційно-методичного забезпечення, орієнтована на задоволення освітніх потреб користувачів, що містить дидактичні, методичні матеріали, творчі завдання для студентів, елементи автоматизації управління навчальним процесом і обов’язкового надання можливості роботи з ресурсами глобальної мережі Інтернет» [3, с. 393-394].
На думку Л. Петухової, інформаційно-комунікаційне педагогічне середовище є сукупністю знанієвих, технологічних і ментальних сутностей, які в синхронній інтеграції забезпечують якісне оволодіння системою відповідних знань. Зокрема, знанієві сутності передбачають наявність в особистості системи набутих і сформованих знань; технологічні сутності – це технічні, програмні, мережні засоби отримання, зберігання, опрацювання та представлення інформації; ментальні сутності – передбачають дотримання сукупності психічних, інтелектуальних, ідеологічних, релігійних, естетичних і інших особливостей народу [3, с. 156].
Суттєвий інтерес для нашого дослідження становлять праці, у яких досліджуються проблеми професійної підготовки майбутніх фахівців в умовах інформаційно-комунікаційного педагогічного середовища. У дослідженнях Н. Воропай, В. Денисенко, С. Дяченко, А. Коломієць, В. Коткової, Н. Олефіренко, Л. Петухової, О. Співаковського, В. Татаурова, Т. Фадєєвої, Н. Хміль та ін. акцентується увага на необхідності створення інформаційно-комунікаційного педагогічного середовища, яке передбачає повне і ефективне використання потенційних можливостей існуючих організаційних форм і методів вищої школи за рахунок створення спеціального програмного забезпечення на базі мультимедійних технологій з необхідними дидактичними, методичними матеріалами, творчими завданнями.
Ми трактуємо поняття «інформаційно-комунікаційне педагогічне середовище» як складну систему, яка акумулює інформаційні, організаційні, інтелектуальні, методичні, технічні й програмні ресурси та сприяє інформаційно-навчальній взаємодії у моделі «викладач – студент – середовище».
Вважаємо, що інформаційно-комунікаційне педагогічне середовище є педагогічною системою нового рівня, яка служить фундаментом для організації сучасного навчального процесу у ВНЗ та забезпечує новітні шляхи подачі інформації. Об’єднання сучасних засобів інформатизації освіти в єдине інформаційно-комунікаційне педагогічне середовище дозволяє інтенсифікувати фахову підготовку студентів, зробити навчання більш наочним, підвищити мотивацію студентів до професійної діяльності, виробити в них потребу і готовність до здійснення професійної діяльності з використанням ІКТ.
Використання можливостей інформаційно-комунікаційного педагогічного середовища сприяє використанню нових підходів до формування професійної компетентності майбутнього фахівця, подоланню стереотипів у викладанні різних дисциплін, посиленню емоційної насиченості процесу навчання. Майбутній педагог розширює свої можливості доступу до світових інформаційних ресурсів, поглиблює інформаційний обмін та трансформацію одержаної інформації, розвиває особистісні інтелектуальні якості.
На наше переконання, саме інформаційно-комунікаційне педагогічне середовище дозволяє майбутньому спеціалісту вільно орієнтуватися в інформаційному просторі, ефективно використовувати інформаційні ресурси, швидко знаходити, обробляти, зберігати, відтворювати й продукувати інформацію. Дане середовище створює ефективні умови для цілісного творчого процесу, забезпечує віддаленого відкритий, інтерактивний доступ до освітніх ресурсів університету, надає можливість для самореалізації та самовдосконалення майбутнього педагога. Адже інформаційно-комунікаційному педагогічному середовищу властиві такі ознаки, як відкритість, інтерактивність, доступність, мобільність, продуктивність, мультимедійність, гіпертекстовість, варіативність, інтелектуальність.
Вважаємо, що інформаційно-комунікаційне педагогічне середовище має широкі можливості для організації самостійної роботи студентів. На думку Н. Воропай, інформаційно-комунікаційне педагогічне середовище сприяє виникненню і розвитку інформаційної освітньої взаємодії між суб'єктами навчального процесу і засобами інформаційних технологій, у процесі якої у студентів формуються мотиви, потреби, ціннісні орієнтації щодо самостійного збагачення професійних знань, самоосвітні вміння і навички, що у сукупності утворюють самоосвітню компетентність. Існування такого середовища вносить суттєві зміни у здійснення самоосвітньої діяльності майбутніх педагогів, підтримує її та надає творчого, дослідницького спрямування завдяки наявності потужних інструментів пошуку та опрацювання інформації, які позбавляють людину від рутинних технічних операцій. Це природно приваблює студента і стимулює бажання працювати, відшукувати нові знання [2, с. 53].
Для організації самостійної роботи студентів широко використовуються освітні інформаційні ресурси, посилання на електронні бібліотеки і журнали, персональні сайти викладачів, на яких розміщується навчально-методичний матеріал.
Ефективним доповненням до традиційної освіти є «масові відкриті онлайн-курси» (Massive Open Online Course – MOOC), які позиціонуються як альтернатива класичному навчанню. Масовий відкритий он-лайн курс – це Інтернет-курс з великомасштабною інтерактивною участю та відкритим доступом через Інтернет [1].
Серед всесвітньовідомих MOOC-порталів варті уваги такі інтернет-проекти: 1) Coursera (coursera.org), на якому досить широко представлені курси з гуманітарних та суспільних наук; 2) Udacity (udacity.com), що спеціалізується переважно на IT-курсах; 3) ЕdX (edx.org) як лідер у технічних науках. Ці онлайн-платформи розширюють освітній простір студентів, надаючи їм доступ до курсів від викладачів провідних університетів світу, дають можливість поглибити свої знання з різних навчальних дисциплін, отримати додаткову альтернативну інформацію, підвищити рівень володіння іноземною мовою.
Перевагами цих курсів є можливість отримати нову інформацію безпосередньо від фахівців предметної галузі, на практиці підвищити свій рівень володіння іноземною мовою, долучатися до дослідницьких проектів, контролювати темп самоосвітньої діяльності, повторити матеріал перед іспитами, працювати за індивідуальним графіком, визначати рівень засвоєних знань, а також використовувати різноманітний навчальний контент (текстова, аудіо-, відео- і графічна інформація).
Отже, інформаційно-комунікаційне педагогічне середовище доповнюючи традиційні підходи навчання можливостями дистанційної та відкритої освіти, створює сприятливі умови для самостійного здобуття знань, їх якісного засвоєння та ефективного застосування на практиці, спонукає студентів до самостійного пошуку, формує в них самоосвітню компетентність. Поява MOOC ознаменувала нову еру в онлайн-освіті та відкрило можливості для мільйонів студентів безкоштовно здобувати освіту, що за своїм рівнем не поступається курсам провідних університетів світу.
Висновки. Таким чином, інформаційно-комунікаційне педагогічне середовище є складною, багатоелементною, багаторівневою педагогічною системою, що об’єднує інформаційні освітні ресурси, комп’ютерні засоби навчання, засоби управління навчальним процесом, педагогічні прийоми, методи і технології, спрямовані на формування конкурентоспроможних фахівців. Дане середовище є відкритим, інтерактивним, доступним, мобільним. Воно забезпечує активну інформаційно-навчальну взаємодію у системі «викладач – середовище – студент». В умовах інформаційно-комунікаційного педагогічного середовища студент має можливість задовольнити освітні потреби, розширити власний інформаційно-освітній простір, продіагностувати свої знання, підвищити комп'ютерну грамотність.
Список використаних джерел
1. Воропай Н. Використання інформаційно-комунікаційного педагогічного середовища у формуванні самоосвітньої компетентності майбутнього фахівця початкової освіти / Наталя Воропай // Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. «Психолого-педагогічні умови організації розвивального середовища в закладах освіти» (Херсон, 6-7 травня 2010 р.). – Херсон : Вид-во ХДУ, 2010. – С. 51-54.
2. Масовий відкритий онлайн курс [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%9E%D0%9E%D0%A1.
3. Петухова Л. Є. Теоретико-методичні засади формування інформатичних компетентностей майбутніх учителів початкових класів : дис… д-ра пед. наук: 13.00.04 / Л. Є. Петухова; Херсон. держ. ун-т. – Херсон, 2009. – 564 с.