Діхтярь Людмила Іванівна СУЧАСНІ ВИМОГИ ДО ВИКЛАДАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ДИСЦИПЛІН

автор **Admin** Ср Лют 24, 2016 7:33 am

Людмила Іванівна Діхтярь
Викладач- методист, викладач економічних дисциплін, Хорольський агропромисловий коледж Полтавської державної аграрної академії,
taison2627@mail.ru

СУЧАСНІ ВИМОГИ ДО ВИКЛАДАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ДИСЦИПЛІН

Сучасне життя висуває сьогодні людині жорсткі вимоги – це висока якість освіти, комунікабельність, креативність, цілеспрямованість, а найголовніше – уміння орієнтуватися у великому потоці інформації і вмінні адаптуватися в будь-якому суспільстві. Підготовка до майбутнього життя закладається в навчальному закладі, тому вимоги до освіти сьогодні змінюють свої пріоритети. Змінюється мета і зміст освіти, появляються нові засоби і технології, та при всьому цьому різноманітті – урок залишається головною формою організації навчального процесу. І для того, щоб реалізувати вимоги, які висувають Стандарти, заняття повиннно стати новим, сучасним. Як підготувати і провести урок з економіки, враховуючи нові вимоги сьогодення і сучасні іновації? На це запитання я і спробую дати відповідь, враховуючі реалії сьогодення та методику викладання економічних дисциплін.
Державна національна програма «Освіта» (Україна ХХІ століття) передбачає докорінне реформування всіх ступенів освіти, в тому числі – змісту, форм і методів здійснення економічної підготовки студентської молоді [3, с. 34].
Економічна підготовка молоді включає в себе економічне виховання і економічну освіту. Економічне виховання – це педагогічна діяльність, спрямована на розвиток економічного мислення через формування економічних знань, умінь і навичок, виховання економічно значущих якостей особистості. Основу економічного виховання особистості студента складає економічна освіта. Яка на сучасному етапі має такі основні цілі:
• Ознайомлення з основами економічної теорії і прикладних економічних дисциплін;
• Формування в студентів економічного мислення;
• Формування вмінь і навичок приймати обґрунтовані рішення;
• Проведення професійної орієнтації в галузі економічної, правової, підприємницької діяльності та розвиток підприємницьких здібностей студентів [3, с. 45].
Економіка – складна багатогранна наука, що охоплює майже всі сфери суспільного життя. Кожен має певне уявлення про економіку, незважаючи на те, чи правдиве воно, чи оманливе. І лише вивчення такого предмету, як економіка допоможе сформувати об'єктивний погляд на неї. Але, щоб викладати будь-який предмет, потрібне врахування його особливостей.
Викладання предмету - це мистецтво вчителя подати інформацію так, щоб її засвоєння студентами було максимально-ефективним, щоб вони розуміли матеріал і бажали вивчати його. Тому викладання будь-якої дисципліни вимагає врахування певних її особливостей. Економіка не є виключенням. Обов’язковим є врахування вікових особливостей студентів. На кожному курсі, підходити до подання економічного матеріалу потрібно по різному, враховуючи вік і рівень знань. Студенти являються майже дорослими людьми, сформовані фізіологічно і психологічно. Вони прагнуть робити складні завдання, цікавляться політикою і суспільним життям і звісно це необхідно враховувати. Але вік студентів не єдиний фактор від якого залежить успіх подання матеріалу. Навчальний курс, який вивчається, послідовність тем, а також їх взаємозв’язок і методи їх прочитання аудиторії відіграють вирішальну роль [3, с. 47].
Економіка невід’ємна частина щоденного життя. Людина купує і продає, отримує доходи і сплачує податки, керує і підпорядковується управлінським рішенням, споживає і заощаджує. Зрозуміло, що краще, коли дитина свідомо розуміє економічні відносини, раціонально використовує власні сили та ресурси. Студенти - це також суб’єкти економічних відносин. Тому необхідно їх підготувати до дорослого життя як можна краще
Економіка - наука, яку не можливо вивчити за два роки повністю. Вона змінюється з внесенням інновацій у технології промисловості і у побут, зі зміною законодавства, під дією інтеграції та глобалізації, ряду природних і екологічних факторів тощо. Отже, економічна наука має діалектичний розвиток і потребує відповідних змін і коректування в процесі навчання.
Економічне виховання студентів коледжу передбачає здійснення виховного процесу під час вивчення теоретичних дисциплін, виробничого навчання, виробничої практики та у позанавчальній роботі [1, с. 14]. Оволодіваючи професією, студенти беруть участь у виробничій праці, роблять особистий внесок у виконання виробничого плану коледжу та базового підприємства. Використовуючи економічні знання викладачі і майстри виробничого навчання формують у студентів економічне мислення, підприємливість, діловитість, тобто ті риси, які необхідні сучасним спеціалістам. Відповідно до змісту та етапів виробничої праці економічна діяльність студентів охоплює:
 планування роботи, яку слід виконати, вибір технології, розрахунок необхідних матеріалів, вибір інструментів, обладнання та режиму роботи; контроль за технологічним процесом, дотримання вимог безпеки праці, технологічної дисципліни;
 пошук резервів зниження матеріальних та трудових затрат на виготовлення продукції; обґрунтування шляхів підвищення ефективності виробництва, зростання продуктивності праці; техніко-економічний аналіз недоліків у роботі;
 обґрунтування виробничого завдання, особистого рахунку економії та бережливості, підвищення продуктивності своєї праці;
 проведення хронометражу робочого часу, фотографії робочого дня.
Робота вчителя економіки вимагає безперервного удосконалення методики проведення занять. Щоб успішно підвищувати ефективність навчального процесу, викладачу необхідно аналізувати результати своєї праці, правильно визначати причини недостатньої якості знань й умінь студентів, запроваджувати та використовувати інноваційні методи та прийоми навчання [1, с. 16].
Оскільки економіка - наука, що змушує мислити, то доцільно надавати перевагу таким методам проведення занять як розбір ситуацій і дискусія, а також бажаним є проведення ігор та застосування елементів ігор, досліди і вправи з реального життя. Корисним буде моделювання різних ситуацій. Окрім того, не слід забувати і про роботу з книгами, а саме читання, вивчення, реферування, що дозволить студентові знаходитися у центрі нових подій в економіці і розширювати знання про її теоретичні аспекти. Не слід відкидати і словесні методи, такі як лекція, інструктаж, розповідь. Адже, прочитана інформація не завжди сприймається правильно.
Загалом на своїх заняттях я використовую бесіди, дискусії, вирішення проблем економіки на прикладі родин студентів, метод кейса, метод інциденту, метод програвання ролей або інсценування. Намагаюсь на доступних прикладах пояснювати, як заробити гроші, що таке посередницька діяльність, в чому її складність і необхідність, які знання та інтелект необхідно мати, які матеріальні витрати необхідні при цьому. Використовую метод проектів, під час якого студенти розробляють власний план бізнесу, а потім його презентують та захищають. Обов’язково необхідно враховувати загальний словниковий запас економічних понять. Для більшого зацікавлення я використовую молодіжний мовний сленг, для скорішої адаптації до економічних термінів.
Ефективним способом активізації процесу навчання є проведення економічних ігор. Гра, як метод навчання, дозволяє ніби насправді пережити певну ситуацію. У грі формується співпричетність, співпереживання та самооцінка. Гра - це насамперед дія. А у житті - це запорука успіху, адже мало кого цікавить, як людина знає теорію, мають значення тільки її дії в різних ситуаціях. Гра вчить застосовувати знання на практиці, розвиває творчі здібності, виховує почуття колективізму, посилює інтерес до майбутньої праці та впевненість у правильному виборі спеціальності. Я неодноразово помічала, що день гри студенти відзначають як один з найкращих у їхньому навчанні. Поряд з позитивними якостями економічні ігри мають ряд недоліків і обмежень, які необхідно враховувати при проведенні гри та оцінюванні результатів. Дієвим методом вивчення економіки є використання методу конкретних ситуацій, бізнес-ситуацій. При використанні даного методу необхідно з'ясувати суть ситуації. Ситуація як поєднання умов і обставин, які створюють певну обстановку чи проблему, може слугувати ілюстрацією, вправою, засобом передачі досвіду вирішення проблем. Розвиток у студентів уміння аналізувати ситуацію, працювати з інформацією, викладати й відстоювати свої погляди допоможе їм орієнтуватися в конкретних економічних умовах. Під конкретною ситуацією розуміється поєднання організаційних, технічних, економічних та соціальних умов і обставин, які створюють певний стан, проблему. Аналіз будь-якої економічної ситуації починається з формулювання проблеми. Її вирішення запорука успіху. Етапи вирішення проблемних ситуацій можна сформулювати у вигляді відповідей на такі запитання:
1. У чому суть проблеми?
2. Що в проблемі є невідомим, а що відомо?
3. До чого треба прагнути?
4. Чи можна вирішити цю проблему вже відомим способом?
5. Що нове потрібно застосувати?
Також в економічному навчанні широко використовую різні методики «мозкового штурму» (або «мозкової атаки»). Це метод розв’язування невідкладних завдань за дуже обмежений час. Цей метод використовую для розвитку творчих здібностей або для розв’язання складних проблем [3, с. 54].
Зважаючи на вимоги сьогодення у своїй роботі я використовую системно-діяльний підхід у навчанні студентів. Реалізація діяльного підходу на занятті змушує вчителя переглянути свою діяльність, відійти від звичного пояснення і надати студентам можливість самостійно, в певній послідовності відкрити для себе нові знання.
За роки своєї роботи я виробила певні принципи, якими повинен користуватися кожен викладач, а саме:
 так організувати навчання, щоб студент діяв активно, залучався до процесу самостійного пошуку та «відкриття» нових знань, вирішував питання проблемного характеру;
 зробити навчальну працю цікавою, корисною та різноманітною;
 гранично чітко пояснити дитині користь знання;
 якомога більше зв’язувати новий матеріал з уже засвоєним;
 зробити навчання важким, але підсильним;
 частіше перевіряти та оцінювати роботу студента, збільшуючи мотивацію до праці, заохочувати його;
 зробити яскравим, емоційним як навчальний матеріал, так і саме заняття.
Отже, методика викладання економіки для студентів коледжів – складне питання їх підготовки до вибору майбутньої професії, формування у них економічного мислення. Американськими спеціалістами було сформовано ряд принципів економічної освіти студентів коледжів:
1. Розуміння основних економічних концепцій важливіше, ніж знання великої кількості фактів.
2. Зусилля викладача мають бути сконцентровані на тому, щоб допомогти учням чітко зрозуміти певну(обмежену) кількість економічних концепцій та їхніх взаємозв’язків для виховання економічного способу мислення.
3. Студентам треба дати концептуальну схему, що дозволить скласти власне розуміння економіки та виховувати в них економічний спосіб мислення, що ґрунтується на системному, об’єктивному аналізі.
4. Справжні індивідуальні та соціальні переваги економічної грамотності виявляються лише тоді, коли люди можуть використати свої знання для вирішення широкого кола економічних питань, безпосередньо зв’язаних з їхнім повсякденним життям [2, с. 78].
Дійсно запровадження інноваційних технологій покращує сам процес навчання, але якщо вчитель не любитиме свою справу, дітей, то про яку якісну освіту можна говорити. Тому, головне моє правило: студент, навіть посередній, завжди чимось цікавий, якщо його вчитель вивчатиме. Учня треба вміти слухати й розуміти, тобто чути його внутрішній голос. Дати відчути дитині себе Людиною.
Видатний німецький письменник Гете сказав: «Приймаючи людину такою, якою вона є, ми робимо її гіршою; приймаючи її такою, якою вона повинна бути, ми примушуємо її бути такою, якою вона може стати».
Список використаних джерел
1. Гушулей Й. М. Вітенко І. М. Загальна методика викладання основ економіки: Пробний навчальний посібник. - Тернопіль: Астон, 2004. - 108с.
2. Основи економіки: Програма для загальноосвітніх навчальних закладів загальноосвітнього, природничо-математичного та технологічного напрямів навчання. - К.: Шкільний світ, 2001. - 47с.
3. Роберт І. Сучасні інформаційні технології освіти [Текст] / І.Роберт. — М. : Школа-Пресс, 2004. — 454 с.