Бахмач Дмитро Едуардович ВИКОРИСТАННЯ ЗАПОЗИЧЕНИХ СЛОВОТВОРЧИХ ЗАСОБІВ У ФАХОВІЙ ТЕРМІНОЛОГІЇ ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНОЇ ГАЛУЗІ

автор **Admin** Вт Лют 23, 2016 9:46 am

Дмитро Едуардович Бахмач
студент електротехнічного факультету, ДВНЗ «Криворізький національний університет», bmx012@ukr.net

ВИКОРИСТАННЯ ЗАПОЗИЧЕНИХ СЛОВОТВОРЧИХ ЗАСОБІВ У ФАХОВІЙ ТЕРМІНОЛОГІЇ ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНОЇ ГАЛУЗІ

На сьогодні продовжується стрімкий розвиток електротехнічної сфери, який почався ще на початку 20 століття. З кожним днем ми одержуємо нові знання в цій галузі, що відображаються у появі винаходів і пристроїв, які безумовно отримують власні назви предметів, процесів, явищ – термінів. Нові терміни утворюються різноманітними способами й охоплюють широкий набір слів, на основі яких вони творяться.
У середині XIX ст. з’являються переклади тогочасних наукових праць з фізики, що стають основою для української електротехнічної термінології. Її становленню сприяла наукова діяльність І. Пулюя.
Будь-яка мова світу не здатна повністю задовольнити потреби різних сфер науки для номінації їхніх понять. Через відсутність власних номінативних засобів у мові з'являються запозичені слова, що слугують активним фактором одержання нових термінів. Електротехнічна термінологія включає елементи різних мов, зокрема латинської, грецької, німецької, французької, які вжилися в неї в різні часи.
Найбільшу частку запозичених слів становлять латинізми (біля 22%), що з’явилися в українській лексиці в 60–70-х рр. XIX ст., наприклад: трансформатор, дефлектор, конденсатор, осцилограф, компресор, амплітуда.
Близько 19 % становлять запозичення грецької мови, які здебільшого називають назви пристроїв і процесів, наприклад: соленоїд, діод, фаза, анод, катод, електрод, магніт, лептон, синхронізація тощо. Ці терміни увійшли в обіг в 50–70-х рр. ХІХ ст. [1, с. 53].
Дуже часто використовуються міжнародні терміноелементи у сфері науки й техніки. Вони особливо корисні тоді, коли неможливо підібрати українські відповідники. До латинських словотворчих компонентів, які застосовуються в українській електротехнічній галузі належать такі: de (дефлектор), ferrum (ферроелектрик), re (редуктор), ultra (ультрахвилі). Серед грецьких словотворчих компонентів виділяють такі: auto (автопідсилювач), anti (антігравітація), metron (вольтметр), micro (мікрофон), macro (макропроцесор) [2, с. 49].
В українській електротехнічній термінології функціонує значна кількість термінів, які були запозичені не з конкретної мови, а через іншу мову. Більша частина (біля 12 %) подібних термінів мають греко-латинське походження, наприклад: парамагнетики, клістрон, тахогенератор.
Значна кількість термінів прийшла з німецької мови: зумер, кабель, герц, вебер, ом, демпфірування, лампа. Ці запозичення слугують назвами приладів, одиниць вимірювання, процесів.
Біля 17 % термінів було запозичено із англійської мови для позначення приладів, одиниць вимірювання, наприклад: транзистор, емітер, джоуль, кельвін, резистор, варикап, радар, симістор, імпеданс, діелектрик. Ці терміни з'явилися в 90-х роках XIX cт.
Порівняно небагато (біля 12 %) термінів було запозичено з французької мови, вони позначають пристрої, процеси, речовини: реле, імпульс, ізолятор, кулон, батарея (конденсаторна), ампер та ін. [1, с.56].
Іншомовні терміни стали основою для створення термінологічних гнізд, чим значно збагатили українську термінологію, наприклад: провід, провідник, напівпровідник, провідний (матеріал) надпровідність, тощо.
Окремою групою виступають терміни, що мають у своїй препозиції чи постпозиції запозичені елементи, наприклад: радіо-…, …-граф, …-трон та інші. Кожен з цих елементів має свою спеціалізацію. Постпозиційні елементи мають систематизаційну функцію. Так, терміни з елементами …-граф забезпечують утворення назв пристроїв, призначених для запису необхідного явища, наприклад: осцилограф, фонограф, телеграф,віброграф. Постпозиційний елемент …-трон своєю чергою слугує для номінації різних вимірювальних пристроїв та установок: магнетрон, клістрон, циклотрон, синхрофазотрон, платинотрон [3, с. 125].
Препозиційні термінологічні елементи слугують для більш загальної орієнтації, приклади: радіоапаратура, радіохвилі, радіовипромінювання, радіозв’язок, радіолокація.
Освоєння запозичених слів є складним і довготривалим процесом. Необхідно, щоб терміни були пристосовані до українських правил, орфоепії, фонетики, орфографії. Деякі мовознавці вважають, що треба виділити в окрему групу такі терміни, початковими елементами яких є теле-, термо-, електро-, магніто-: телеграф, телепередавач, телеавтоматика, телеприймач, терморегулятор, термостат, термоядерний, термолюмінесценція, термоелемент, електролампа, електролінія, електропривід, електроліт, електротяга, магнітограф, магнітомеханічний, магнітограма, магнітометр, магнітострикція.
Отже, українська мова в електротехнічній галузі має достатньо своїх відповідників, які є її надбанням і багатством, проте вона має багато запозичених термінів, завдяки чому вона може одержувати передові знання інших країн, співпрацювати з ними, що підводить термінологію даної галузі на світовий рівень.
Список використаних джерел
1. Козак Л.В. Інтернаціоналізми в українській електротехнічній термінології / Л.В. Козак // Ономастика і апелятиви: збірник наукових праць. – Дніпропетровськ: ДДУ, 1999. – С. 51–58.
2. Козак Л.В. Морфологічні способи творення української електротехнічної термінології / Л.В. Козак // Дослідження з лексикології та граматики української мови: збірник наукових праць. – Дніпропетровськ: Навчальна книга, 1999. – С. 45–56.
3. Козак Л.В. Словник-довідник з електротехніки, автоматики, промислової електроніки і метрології / Козак Л.В. – Кривий Ріг: Кривбасавтоматика, 1997. – 280 с.