Пащенко Майя Іванівна Красноштан Ігор Васильович ВПЛИВ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ НА РОЗВИТОК ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ

автор **Admin** Вт Лют 23, 2016 10:57 am

Майя Іванівна Пащенко
кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки та освітнього менеджменту Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, pashenko.1950@mail.ru
Ігор Васильович Красноштан
кандидат біологічних наук, доцент кафедри біології та методики її навчання Уманського державного педагогічного університету
імені Павла Тичини

ВПЛИВ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ НА РОЗВИТОК ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ

Атмосфера переосмислення життя в Україні вимагає нового педагогічного бачення і зміни парадигми у напрямі виховання і самовиховання творчої , конкурентноздатної особистості, підвищує вимоги до ініціативності, творчого мислення студентів.
Одним із основних завдань, що стоїть сьогодні перед педагогічними колективами ВУЗів, є завдання виховання фахівця високої творчої культури, здатного до активного сприйняття і створення нового у всіх видах діяльності, здатного до дій у нових, нестандартних ситуаціях. Тому формування творчої активності слід розглядати як одну із головних проблем соціалізації особистості, найкращої реалізації її інтелектуального і особистісного потенціалу.
Творча активність - це властивість особистості, яку слід виховувати і розвивати у кожного студента, незалежно від рівня розвитку його творчих здібностей. Завдання вищої школи - виявити і розвинути їх у навчально – виховній діяльності. Розвинути професійні здібності - це означає озброїти майбутнього фахівця способом діяльності, принципами виконання майбутньої роботи, створити умови для розквіту обдарованості.
Важливого педагогічного значення набуває дослідження проблеми творчої обдарованої особистості саме в процесі використання інноваційних технологій ,які впливають на моральний, інтелектуальний, фізичний і естетичний розвиток студентів, на зростаючу активність у відношеннях з оточуючим світом, розвиток творчого самовираження. За рахунок впровадження інноваційних технологій навчання, в умовах заохочення з боку викладача творчої активності студентів, сприяння і проведення комплексної роботи, спрямованої на розвиток цієї властивості особистості, психологічний бар’єр на її шляху може бути суттєво зменшеним і, навіть, повністю знятим.
Проте, творче самовираження не виключає репродуктивного самовираження студентів в навчально - виховній діяльності. Мистецтво поєднання цих аспектів полягає в тому, щоб розвиток творчого самовираження удосконалював старі і створював нові знання, навички і вміння, розширював межі їх застосування, підвищував рівні оволодіння ними, щоб репродуктивна діяльність постійно збагачувалась елементами творчої діяльності студентів в процесі використання інноваційних технологій навчання.
Творча активність і творча діяльність - взаємопов'язані і взаємообумовлені поняття. Якщо подивитися на рівні виявлення діяльності і соціалізації особистості від рефлекторного рівня, рівня потреб до рівня творчої інтуїції, то творча активність може найповніше виявлятися саме на найвищому рівні. Вона є динамічною умовою становлення і реалізації творчої діяльності при сформованості творчої активності. Виховання і розвиток цієї якості дозволить, по-перше, підготувати студентів до професійної діяльності, насиченої новими, нетиповими ситуаціями, навчить долати труднощі, успішно працювати в екстремальних умовах, і, по-друге, з великим успіхом розв'язувати завдання нетворчі, при цьому всіляко раціоналізовувати свою діяльність, бути винахідливим в умовах виконання звичайної, нетворчої роботи. Це дає нам можливість говорити про актуальність питання цілеспрямованого сприяння розвитку творчої обдарованої особистості на сучасному етапі.
Пошуки в цьому напрямі велися багатьма психологами і педагогами. Серед них Пономарьов Я.0., Лук О.Н., Леонтьєв А.Н., Тихомиров О.К., Ковальов А.Г., Якобсон П.М., Моляко В.О., Івахненко Л.І., Неженцев Ю.1., Грибов Ю.0., Скрипченко О.В., Заіка Є .В., Анічкін С.0., Волков І.П. та інші. Велику увагу питанню творчості у своїх наукових працях приділяв Л.С.Виготський. Я.О.Пономарьов розробив концепцію розвитку і впливу внутрішнього плану дій на процес творчості. О.Н.Лук займався проблемою впливу розумових здібностей на процес творчості. Моляко В.О. наголошував па необхідності творчого тренінгу, ВолковІ.П., Заіка Є.В., Івахненко Л.М. та інші теж говорили, що творчості необхідно спеціально вчити.
В межах існуючої системи є різні моделі навчання.
Трансляційна модель – модель традиційного навчання побудована на передбаченні, що зміст навчальних впливів трансформується в систему знань, умінь, навичків. Індивідуальні якості студентів орієнтуються на досягнення кінцевого навчального результату, а не на розвиток особистості.
Формуюча модель – за допомогою удосконалення навчальної діяльності можна гарантувати формування знань і вмінь з наперед заданими властивостями. Навчання при цьому вибудовується як поетапне формування розумових дій. Той, хто навчається, засвоює еталонні зразки означеної діяльності – чим правильніше, точніше він їх засвоїть, тим ефективніше вважається навчання.
Розвиваюча модель– спрямована в першу чергу на розвиток творчого мислення за рахунок спеціальної організації навчання і не передбачає звернення до емоцій та почуттів.
Активізуюча модель – спрямована на стимуляцію пізнавальної діяльності студентів за рахунок впровадження новітніх технологій навчання та активних методів навчання.
Вільна модель орієнтована на спонтанність в саморозвитку особистості, а навчання розглядається як супровід її природного розвитку. Їх об’єднує те, що творчість, з боку тих хто навчається або відсутня зовсім, або ж зведена до мінімуму. Творча активність студентів залишається поза увагою викладачів.
Педагогічна технологія означає ланцюжок логічно впорядкованих навчальних кроків, актів і циклів, які здійснюються в процесі навчання. Необхідно перетворити навчання у своєрідні технологічні процеси з гарантованим результатом. Крім того, педагогічна технологія передбачає формування цілей через результати навчання, які виражаються в діях тих, хто навчається, усвідомлює, визначає і перевіряє.
Для педагогічних технологій характерним є систематичний підхід врахування досягнень не тільки педагогіки, психології, а й соціології, теорії управління тощо. Педагогічна технологія виступає як система розробки і здійснення відповідно до обраних цілей всього процесу навчання із врахуванням людських і технологічних ресурсів в їх взаємодії. Метою педагогічних технологій є не накопичення знань та вмінь, а постійно збагачення досвідом творчості і формування механізму самоорганізації і самореалізації особистості. Реалізація такого завдання вимагає іншого підходу до навчання, до виділення і моделювання видів діяльності, допомагають виробити у студентів активне ставлення до довкілля. Світовий досвід свідчить, що ХХІ століття – епоха інформації, змагання за інтелект, тому вчителі розуміти проблему взаємозв’язку навчання і розвитку особистості. Враховуючи, що сучасна модель освіти включає: предметні знання, способи діяльності, досвід творчої діяльності, емоційно-ціннісне ставлення до світу, вона передбачає взаємозалежність рівня розвитку та успіху в навчанні. Тому від студентів викладачі вимагають самоорганізації, організації навчальної діяльності, розвитку аналітичних здібностей, умінь пізнавальної діяльності, самостійність, творче ставлення до завдань. Успішність навчання залежить від сформованості мотиваційної сфери, наявних знань, ціннісних орієнтацій та установок.
Викладачі відкривають у студентів можливість процесу самореалізації себе як особистість. Творчі студенти досягають надійних засобів саморегулювання, самооцінки і внутрішнього стимулювання, що веде до комфортної душевної рівноваги. Таким чином педагогічна технологія – втілення певного бачення світу, певного розуміння особистості, її спроможності самореалізуватись в динамічному житті за нових ринкових умов.
Розвиток особистості на всіх етапах її життєдіяльності – це умови, засади всебічного розвитку особистості, забезпечення її творчого потенціалу, реалізації здібностей, зростання компетенцій, удосконалення отриманих знань, умінь, навичок в майбутній професійній діяльності.
Інноваційні педагогічні технології спрямовуються насамперед на забезпечення умов для самореалізації сутнісних сил студентів в різних видах теоретичної і практичної діяльності, в динамічному житті за нових ринкових умов. В основі оновлення методів, прийомів навчальної діяльності мають бути гуманістичні стосунки, партнерські відносини, принципи рівноправного діалогу викладач – студент. Визначальною спрямованістю такої роботи є розвиток самостійності студентів, їхньої пізнавально-дослідницької діяльності, систематичне формування в них вмінь виробляти свою точку зору, оцінку життєвих фактів і явищ, власні погляди, переконання та ідеали.
У педагогічний процес впроваджуються інноваційні технології : інформаційні, комп’ютерні, інтегровані курси, модульно-кредітне навчання, модульно-розвивальне навчання, рейтингова система оцінювання знань, активні методи навчання, дистанційне навчання тощо. Тому визначальна роль в формуванні творчої особистості майбутнього спеціаліста належить викладачу, його позиції, установку на творчість.
Під час розвитку творчої уяви можна використовувати комплекс вправ, рольові та ділові ігри, моделювання професійних завдань на кмітливість, які ламають стереотипи. У ході занять студенти вчаться користуватися методами генерації ідей, такими, як метод мозкового штурму, метод фокальних об’єктів та метод морфологічного аналізу. Велику роль для розвитку творчого мислення студентів, має опанування системним оператором, або схемою талановитого розв’язання винахідницьких задач на нетехнічному матеріалі. Згадані завдання являють собою фантастичні ситуації, які містять суперечність і вимагають її розв’язання.
Інноваційні педагогічні технології спрямовуються насамперед на забезпечення умов для самореалізації студентів в різних видах теоретичної і практичної діяльності, в динамічному житті за нових ринкових умов.
Професійність педагога характеризується в наш час такими рисами.
По-перше, педагог повинен бути організатором, керівником в лабіринті знань. Він повинен систематично діяти на психологію своїх учнів, щоб прищепити їм певні риси характеру, волі, звичок і смаків, систематично прививати учням звичку думати, аналізувати.
По-друге, професійність педагога полягає в умінні перетворити учня в суб’єкт самовиховання, самоосвіти, так як спеціаліст, який закінчив свою освіту разом з закінченням, наприклад, вузу дуже швидко відстане і перестане бути кваліфікованим спеціалістом.
По третє, професійна кваліфікація педагога полягає в його умінні трансформувати державні цілі в педагогічні. Від педагога вимагається система послідовних дій, направлених на досягнення цілей освіти які висуваються сучасним суспільством. Ця діяльність педагога включає такі напрямки як:
1. Конструктивна діяльність, тобто вибір інформації яка повідомляється студентам; проектування власної діяльності на лекції, на практичному або лабораторному занятті; проектування діяльності студентів і, на кінець, проектування методів контролю знань.
2. Організаційна діяльність, тобто організація передачі інформації студентам; організація своєї діяльності на лекціях і заняттях; організація діяльності студентів і організація контролю знань.
3. Комунікативна діяльність, тобто встановлення правильних взаємовідносин з колективом студентів, створення доброзичливого психологічного настрою, який сприяє активності процесу навчання, виявленню творчих здібностей студентів. При позитивних взаємовідносинах краще засвоюється матеріал, народжується інтерес до предмету, стають менш помітними окремі промахи викладача.
4. Гностична діяльність, тобто вивчення способів дії на людей, знання психологічних і вікових особливостей цих людей, уміння оцінювати власну діяльність і вносити в неї відповідні корективи.
Для педагога-новачка характерно планування тільки власної діяльності. Ще немає передбачення того, як буде сприйнята студентами інформація, яку повідомляють, що виявиться знайомим, що цікавим, що важким, що викличе роздратування.
По мірі оволодіння педагогічною майстерністю все те, чому педагог хоче навчити своїх студентів, отримує психологічне забарвлення. Педагог починає відчувати ступінь сприйняття студентами інформації, уміє активізувати студентів. Він спонукає їх до порівняння, пошуку істини, вчить їх самоконтролю і самоорганізованості. Його реакція на поведінку аудиторії стає швидкою і чуттєвою, його заняття проводяться жваво, емоційно, цікаво. Це в значній мірі сприяє підвищенню кваліфікації спеціалістів, які готуються.
Важливими умовами міцного засвоєння знань і умінь, застосування їх на практиці є:
- мистецтво педагога викликати інтерес до предмету;
- активне відношення студента до навчальної роботи.
Навчально-виховний процес повинен: по-перше, бути імітацією того середовища, в якому будуть жити і працювати студенти; по-друге, містити в собі конкретну мету, і проблеми діяльності; по-третє, забезпечувати формування у слухачів здатності вирішувати практичні задачі, змінювати та покращувати той предметний світ, в якому вони живуть і працюють.
Активне навчання повністю відповідає цим вимогам. В його основі лежить принцип безпосередньої участі, який зобов’язує викладача зробити кожного студента учасником навчально-виховного процесу який шукає шляхи і способи вирішення проблем. Активні методи навчання дозволяють формувати знання, уміння й навички шляхом залучення слухачів в активну навчально-пізнавальну діяльність. Участь в наукових експериментах - це також активна підготовка майбутнього вченого.
Список використаних джерел
1. Пащенко М.І., Красноштан І.В. Педагогічні умови застосування модульно-розвивальної системи навчання в процесі підготовки майбутніх вчителів. // Збірник наукових праць Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини / Гол. ред.: Мартинюк М.Т. – Умань: ПП Жовтий О.О., 2010. – Ч. 2. – с. 339-345.
2. Пащенко М.І., Красноштан І.В., Інноваційні технології навчання: словник-довідник. навчальний посібник - Умань: ПП Жовтий, 2012. – 194 с.