Якухно Ольга Вікторівна ОРГАНІЗАЦІЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

автор **Admin** Вт Лют 23, 2016 1:59 pm

Ольга Вікторівна Якухно
студентка природничо-технологічного факультету ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет
імені Григорія Сковороди»,
olya.yakukhno@mail.ru

ОРГАНІЗАЦІЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

В умовах переходу людства до інформаційно-технологічного суспільства відбувається надзвичайно швидке оновлення змісту знань. У зв'язку з цим головним завданням вищої школи є оволодіння майбутнім фахівцем ефективними і раціональними методами самостійної навчальної роботи відповідно до особливостей конкретного фаху.
Практичний досвід свідчить, що організація самостійної роботи студентів вимагає інноваційних підходів, теоретичним підґрунтям яких має бути особисто орієнтована освіта. Збільшення обсягу навчальних програм конкретних дисциплін для самостійного опрацювання вимагає від студентів високої самоорганізації, володіння способами і методами здобуття знань.
Вища школа відрізняється від середньої спеціалізацією, але головним чином – методологією навчальної роботи і ступенем самостійності навчання. Викладач лише організовує пізнавальну діяльність студентів. Студент сам здійснює пізнання. Самостійна робота вирішує задачі всіх видів навчальної роботи. Ніякі знання, якщо вони не підкріплені самостійною діяльністю, не можуть стати справжнім надбанням людини. Крім того, самостійна робота має виховне значення: вона формує самостійність не тільки як сукупність вмінь та навичок, але й як рису характеру, яка грає суттєву роль у структурі особистості сучасного спеціаліста вищої кваліфікації. Самостійна робота студентів повинна систематично контролюватися викладачем. Основою для самостійної роботи служить науково-теоретичний курс, комплекс отриманих студентами знань. При розподілу завдань студенти отримують інструкції по їх виконанню, методичні вказівки, посібники, перелік необхідної літератури.
Потенційні можливості людини можуть в повній мірі проявитися і реалізуватися лише при раціональній самоорганізації навчальної діяльності. При цьому необхідно мати на увазі, що здатність до самостійної навчальної діяльності не має безпосередньо зв’язку з рівнем розвитку окремих пізнавальних процесів чи мотиваційних потреб і не може бути пояснена ними.
Під ефективною самостійністю розуміється вміння без систематичного контролю, допомоги та стимуляції з боку викладача самостійно працювати на заняттях, дома, в бібліотеці, вміння організувати окремі форми роботи і всю навчальну діяльність в цілому.
У ВНЗ існують різні види індивідуальної самостійної роботи – підготовка до лекцій, семінарів, лабораторних робіт, заліків, іспитів, виконання рефератів, завдань, курсових робіт і проектів, а на заключному етапі – виконання дипломного проекту.
Самостійна робота сприяє: поглибленню і розширенню знань; формування інтересу до пізнавальної діяльності; оволодінню прийомами процесу пізнання; розвитку пізнавальних здібностей.
Тому вона стає головним резервом підвищення ефективності підготовки спеціалістів.
Згідно з Положенням «Про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах», самостійна робота студента є основним засобом оволодіння навчальним матеріалом у час, вільний від обов’язкових навчальних завдань.
В процесі викладання навчального матеріалу засвоюється 15% інформації, що сприймається на слух, 65% – слух і зір. Якщо навчальний матеріал опрацьовується власноручно, самостійно (індивідуально) виконується завдання від його постановки до аналізу отриманих результатів, то засвоюється не менше 90% інформації.
Саме тому вища школа поступово, але неухильно переходить від передачі інформації до керівництва навчально-пізнавальною діяльністю, формування у студентів навиків самостійної творчої роботи.
Як складне педагогічне явище – це особлива форма навчальної діяльності, спрямована на формування самостійності студентів і засвоєння ними сукупності знань, вмінь, навиків, що здійснюється за умови запровадження відповідної системи організації всіх видів навчальних занять. Мета самостійної роботи студентів двоєдина: формування самостійності як риси особистості і засвоєння знань, умінь, навиків.
Основними функціями самостійної роботи студентів є: пізнавальна, самостійна, прогностична, коригуючи та виховна. Пізнавальна функція визначається засвоєнням студентом систематизованих знань з дисциплін. Самостійна функція – це формування вмінь і навиків, самостійного їх оновлення і творчого застосування. Прогностична функція є вмінням студента вчасно передбачати й оцінювати як можливий результат, так і саме виконання завдання. Коригуюча функція визначається вмінням вчасно коригувати свою діяльність. Виховна функція – це формування самостійності як риси характеру.
Зміна концептуальної основи й розширення функцій самостійної роботи студента не тільки веде до збільшення її обсягу важливості, а й викликає зміну у взаємовідносинах між викладачем і студентом як рівноправними суб’єктами навчальної діяльності, тобто коригує всі психолого-педагогічні (організаційні, методичні) засоби забезпечення самостійної роботи студентів.
Усе це ставить вимоги до пошуків таких форм навчальної роботи у ВНЗ, коли допомога і контроль з боку викладача не пригнічуватимуть ініціативи студента, а привчатимуть його самостійно вирішувати питання організації, планування, контролю за своєю навчальною діяльністю, виховуючи самостійність, як особисту рису характеру.
Можна виділити такі види самостійної роботи студентів за цільовим призначенням:
1. Вивчення нового матеріалу: читання та конспектування літературних джерел інформації; перегляд відеозаписів; прослуховування лекцій магнітних записів; інші види занять.
2. Поглиблене вивчення матеріалу: підготовка до контрольних, практичних, лабораторних робіт, колоквіумів, семінарів; виконання типових задач; інші види занять.
3. Вивчення матеріалу з використанням елементів творчості: проведення лабораторних робіт з елементами творчості; розв’язання нестандартних задач; виконання розрахунково-графічних робіт і курсових проектів; участь у ділових іграх і в розборі проблемних ситуацій; складання рефератів, доповідей, інформацій з заданої теми; інші види занять.
4. Вдосконалення теоретичних знань і практичних навиків в умовах виробництва: навчальні практикуми, робота на філіях кафедр; усі види практик; дипломне проектування; інші види занять.
Самостійна робота студентів з кожної дисципліни навчального плану повинна забезпечувати: системність знань та засобів навчання; володіння розумовими процесами; мобільність і критичність мислення; володіння засобами обробки інформації; здібність до творчої праці.
Одним із головних аспектів організації самостійної роботи є розробка форм і методів організації контролю за самостійною роботою студентів.
Навчальний матеріал дисципліни, передбачений робочим навчальним планом для засвоєння студентом в процесі самостійної роботи, виноситься на підсумковий контроль поряд з навчальним матеріалом, який опрацьовувався при проведенні аудиторних навчальних занять.
Контроль самостійної роботи студентів включає: відповідь на контрольні або тестові питання; перевірку конспекту; перевірку рефератів;перевірку розв’язаних задач; перевірку розрахунків; перевірку виконаних графічних вправ і завдань; перевірку виконаних індивідуальних завдань.
Для самостійного опанування матеріалу даної дисципліни кафедра має розробити методичні матеріали різного рівня і призначення (так зване дидактичне забезпечення) при цьому ці матеріали повинні передбачати можливість проведення самоконтролю з боку студента.
Однією з проблем процесу підготовки студентів є низький рівень самостійності студентів в оволодінні і застосуванні знань, неміцність придбаних навичок, умінь. Як свідчить практика вищої школи, на етапі самостійного вивчення нового матеріалу є недостатньою лише перевірка отриманих знань, умінь і навичок [1].
Вимагають свого вивчення такі чинники, як уміння раціонально організувати самостійну роботу; самостійно аналізувати інформацію, що вивчається; уміти формулювати висновки, обґрунтовувати свої практичні дії.
Самостійна робота студентів – це їх діяльність у процесі навчання і в позааудиторний час, яка виконується за завданням викладача, під його керівництвом, але без його безпосередньої участі.
Основними ознаками самостійної роботи студентів прийнято вважати:
 наявність пізнавального або практичного завдання, проблемного питання або завдання і особливого часу на їх виконання, вирішення;
 відома, самостійна активність студентів у процесі вирішення поставлених завдань;
 володіння навичками самостійної роботи;
 здійснення управління і самоврядування самостійною пізнавальною і практичною діяльністю студента [2].
Ключовим моментом самостійної роботи є пізнавальне або проблемне завдання. Саме наявність завдання обумовлює процес самостійної роботи, передбачає самостійне вирішення поставлених завдань, підготовку до самостійного виконання навчальних і професійних завдань.
У різних формах навчального процесу самостійність виявляється по-різному: від простого відтворення, виконання завдання до самостійної творчої роботи. Самостійність студентів при вивченні спеціальних предметів виявляється через планування ними своєї навчальної роботи; відбір навчальної літератури, методичних вказівок для самостійного вивчення.
Функціональне призначення самостійної роботи студентів у процесі лекцій, семінарів, практичних занять з оволодіння спеціальними знаннями полягає в самостійному прочитанні, перегляді, прослуховуванні, спостереженні, конспектуванні, осмисленні, запам’ятовуванні і відтворенні певної інформації. Постановку мети і планування самостійної роботи студенту визначає викладач. Вся інформація здійснюється на основі її відтворення [3].
Самостійна робота студентів здійснюється студентами у процесі отримання теоретичних знань за допомогою спеціальної літератури або комп’ютерних технологій.
Однією з умов успішної організації самостійної роботи студентів на етапі вивчення нового є активне сприйняття матеріалу. Існує велика різноманітність прийомів, способів активізації сприйняття матеріалу, що вивчається.
Такими прийомами є: розкриття практичного значення теми заняття; конкретизація мети заняття; знайомство з планом викладу матеріалу викладачем; зв’язок нового матеріалу з раніше вивченим; постановка питань з метою перевірки уважності студентів і свідомості розуміння ними того, що вивчається; формулювання пізнавальних завдань; зв’язок з майбутнього спеціальністю і т.д.[4].
Практика підтверджує, що організація самостійної роботи студентів протікає успішніше при включенні їх у самостійну роботу з відтворення раніше засвоєних знань, умінь, навичок, необхідних для активного сприйняття нового навчального матеріалу. Пояснюється це тим, що в процесі відтворення вже відомого йому студент не тільки слухає і спостерігає за роботою своїх товаришів, але й, самостійно проводячи різні логічні операції, виконуючи практичні дії, згадуючи теорію, готується до свідомого сприйняття нової теми, розділу, курсу.
Для успішності і результативності розумової діяльності студентів необхідно виховувати у них самостійність мислення. До найефективніших прийомів, засобів формування самостійності мислення відносяться: уміння викладача задавати питання, направлені на самостійне осмислення цих питань студентами; формування у них власної точки зору, прийому зіставлення, взаємозалежності, схожості, відмінності і т.д., що підводять студентів до висновків, узагальнень і сприяють розвитку мислення, високої розумової активності. Доведено, що більш високий рівень аналітико-синтетичної діяльності студентів виявляється при умові, коли в процесі сприйняття вони самі знаходять істотні ознаки нового і застосовують їх у практичних діях, коли їм надається максимум можливості для самостійного аналізу узагальнень. Досягти ж найбільшої активності студентів, результативності сприйняття можна лише при організації самостійної роботи кожного. Самостійна робота вирішує багато завдань у процесі освіти студентів і виконує різні види підготовки студентів. Це: методологічна підготовка, професійна підготовка, ерудиційна підготовка, інформаційна підготовка, науково-дослідна підготовка, самоосвітня підготовка.
У зв’язку зі введенням нових державних освітніх стандартів значна частина роботи з освоєння навчального матеріалу переноситься на самостійні заняття студентів. При цьому зміст і об’єм навчальних програм залишається колишнім. Як правило, ефективність самостійної роботи студентів невелика, крім того, вона супроводиться підвищеними тимчасовими витратам» як студентів на її виконання, так і викладачами на контроль за її виконанням.
Важливу роль у підвищенні продуктивності праці студентів, при самостійній роботі відіграє методичне забезпечення навчального процесу.
Наразі особливого значення набуває процес розробки і впровадження в педагогічну практику досконалішої методики навчання, що забезпечує підвищення якості навчальної роботи, активізацію пізнавальної діяльності студентів, розвиток їх розумових здібностей. У вирішенні цієї проблеми значна роль відводиться формуванню у них умінь і навичок самостійної розумової праці. Необхідно навчити студентів самостійно набувати знання з різних джерел інформації та оволодіти великою різноманітністю видів самостійної роботи.
Список використаних джерел
1. Аникеенко В. А. Самостоятельная работа студентов и формы ее контроля // Пути совершенствования учебного процесса в вузе. В.А. Аникеенко. - Саратов, 2007. - С. 28-34.
2. Захарова І. В. Психолого-педагогічні особливості професійного навчання з використанням інформаційних технологій // Проблеми і перспективи безперервної професійної освіти / ред. кол. В.В. Шапкін, М.В. Василенко. – Спб.: ІПК СПО, 2005. – С. 100 - 105.
3. Трубачова С. Роль методів самостійного набуття знань в організації пізнавальної діяльності учнів / С.Трубачова // Рідна школа. - № 1, 2001. – с. 39.
4. Хуторской А.В. Дидактическая евристика: Теория и практика креативного обучения / А. В. Хуторской. – М : МГУ, 2011. – 415 с.